Нікому то не треба - LOBODA

Попадали на землю.

Всі ті, шо я придумала, слова.

Ногами затоптали.

Пішли і того всього вже нема.

На день чекали довго.

А він собі прийшов, та не в той день.

Порізали, забули.

В стіну замурували і вже.

Нікому то не треба.

Я був ще вчора такий малий.

Прийшли великі хвилі.

Забрали то все, що я ліпив.

На небі трохи тепло.

Під небом трохи зимно нам всім.

Не треба мати очі.

Не хочуть мої руки тепла.

Зі всього лупить током.

Боюсь ходити по землі один.

Ніколи я не думав.

Що може цілий рік пройти за день.

Нікому то не треба.

Я був ще вчора такий малий.

Прийшли великі хвилі.

Забрали то все, що я ліпив.

Нікому то не треба.

Я був ще вчора такий малий.

Прийшли великі люди.

Забрали то все, що я любив.

Нікому то не треба.

Я був ще вчора такий малий.

Прийшли великі хвилі.

Забрали то все, що я ліпив.

Нікому то не треба.

Я був ще вчора такий малий.

Прийшли великі люди.

Забрали то все, що я любив.

De föll till marken.

Alla ord jag kom på.

Trampade med fötterna.

De gick och allt det är borta.

De väntade länge på dagen.

Och han kom, men inte den dagen.

De klippte det, glömde det.

De har redan murat in i väggen.

Ingen behöver det.

Jag var så liten igår.

Stora vågor kom.

De tog bort allt jag skulpterade.

Himlen är lite varm.

Det är lite vinterigt under himlen för oss alla.

Du behöver inte ha ögon.

Mina händer vill inte ha värme.

Allt är elektrifierande.

Jag är rädd för att gå på jorden ensam.

Jag trodde aldrig.

Att ett helt år kan gå på en dag.

Ingen behöver det.

Jag var så liten igår.

Stora vågor kom.

De tog bort allt jag skulpterade.

Ingen behöver det.

Jag var så liten igår.

Stora människor kom.

Allt jag älskade togs bort.

Ingen behöver det.

Jag var så liten igår.

Stora vågor kom.

De tog bort allt jag skulpterade.

Ingen behöver det.

Jag var så liten igår.

Stora människor kom.

Allt jag älskade togs bort.