Ім’я не моє - Антитіла

Така звичайна, давно не нова історія —

Без риторичних питань і романтичних метафор.

Столик на двох у ресторані, лиш ти і я —

Ми святкували 2 роки і шумів вентилятор.

Ти вийшла перепаркувати свій Мерседес,

Лишила мобільний на столі, а там смс на весь екран:

«Зая, прошлой ночью было так ярко с тобою…»

I в автора ім'я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

І я не став розвивати всім відомий сценарій.

Просто випив лате і пішов по-англійськи.

Їхав 200 під віскі, слухав радіосюжет про невдаху,

Що у Вегасі - лиш за одну нiч полиняв на 700 мiлiнiонiв

I з такого розкладу просто з'їхав з петель головою.

I я подумав: як добре, що у цього героя — ім'я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

А потім, вона подзвонила, плакала, казала,

Що побачила смс i що не знає звідки воно взялося —

I взагалі, що це я його написав ще рік тому,

Що зараз в усьому винен телефон, якийсь глюк.

Я мовчав, мовчав.

Потім не витримав і кажу:

«Слухай, мила моя!

Досить вигадувати казки!

Не може телефон так глючити.

Не может телефон отак взяти і видати старе смс,

Та ще й під чужим іменем просто не екран — не може!

I кинув трубку.

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!

Iм’я не моє!